- облачати
- —————————————————————————————облача́тидієслово недоконаного видурідко
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
облачати — ОБЛАЧА|ТИ (6*), Ю, ѤТЬ гл. 1 Наделять одеждой; одевать когол.: и г҃ла емѹ еи. всѧкъ бо облачѧ˫аи ѹбогааго х҃са облачить. Изб 1076, 274; да кде ѡбрѧщаше. мьртвьца нага. измыва˫а облачѧше. ПрЛ XIII, 131в; и веде его в палатѹ свою. и самъ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
облачати — а/ю, а/єш, недок., облачи/ти, чу/, чи/ш, док., перех., заст. 1) уроч., ірон. Одягати у що небудь; наряджати. 2) Одягати (служителя культу) в церковний одяг для здійснення відправи … Український тлумачний словник
облачати — 1. Одягати священнослужителя в богослужбовий одяг; 2. Накривати престол та жертовник катасаркою, індитією та покривалом … Словник церковно-обрядової термінології
разоблачать — Этот глагол заимствован из старославянского, где был образован от облачати – одевать ; приставка раз придала глаголу противоположное значение. Буквально этот глагол означал раздевать , со временем произошло переосмысление – раскрыть чьи либо… … Этимологический словарь русского языка Крылова
оболочати — ОБОЛОЧА|ТИ (1*), Ю, ѤТЬ гл. Одевать когол. во чтол.: и ти тъгда остригы и оболочашети и въ мантию. дондеже пакы бѹд˫аше чьрньць искѹсьнъ. ЖФП XII, 37г. Ср. облачати … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
облачання — я, с., заст. 1) Дія за знач. облачати і облачатися. 2) Те саме, що облачення 2) … Український тлумачний словник
облачити — див. облачати … Український тлумачний словник
облачання — і облачення Дія за знач. облачати й облачатися … Словник церковно-обрядової термінології
РАЗОБЛАЧАТЬ. — Из ст. сл. яз. (ср. др. р. розоблачитися). В ст. сл. яз. образовано от облачати «одевать», являющегося формой многократного вида к обл кшти (ср. облечь). Первоначальное знач. «раздевать» … Этимологический словарь Ситникова